Не вдалося прочитати слово після «звичку» повністю; його не відновлено.
Січ то була простора площа на (д)ніпровім острові (х)ортиці (потім на (б)азавлуці (і, й) (т)омаківці). Зо всіх боків обливала цей острів гл...бока вода (д)ніпра а ще на самому острові був викопан...й глибокий рів наповнен...й водою та поставлено високий гострий частокіл (з, с) міцними брамами. На брамах що на ніч... замикалися стояли гармати (й) козац...ка сторожа.
Звичайне пояс(к,г)ден...е жит...я (з)апоро...ьких козаків (у, в) (с)ічі складалося наступним чином. Козаки вставали до схід сонця відразу вми...валися дж...р...льною водою далі молилися (б)огу (і, й) після цього сідали до г...рячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили (по)різному хто об...їж...ав коня хто вправлявся (у, в) стрілян...і хто лежав (на)боці попахкуючи люлькою (і, й) ро...повідаюч... про власні подвиги.
На (з)апорож...і був звичай (не)називати нову людину на прізвище щоб(о) зовсім забулося походжен...я (і, й) становище нового січовика а давали прозвисько яке змальовувало(б) його особу або передавало звичку (ж)ити...бу. Від того виникали такі пр...звища (як)от (пе)ребійніс (р)ябошапка (п)алий (н)ечоса та ін...ші.
Коли(ж) (к)ошовий давав наказ з...ратися до походу кожна хв...лина (у, в) запорожців була пр...значена військовим вправам. Саме (у, в) походах козаки (не)раз доказували своє вмінн...я воювати мужність відвагу безстрашність.
Розкриваємо дужки, вставляємо пропущені літери та потрібні розділові знаки. Слово після «звичку» на фото прочитати повністю неможливо.
Січ то була простора площа на Дніпровім острові Хортиці (потім на Базавлуці й Томаківці). Зо всіх боків обливала цей острів глибока вода Дніпра, а ще на самому острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та поставлено високий гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа.
Звичайне повсякденне життя запорозьких козаків у Січі складалося наступним чином. Козаки вставали до схід сонця, відразу вмивалися джерельною водою, далі молилися Богу і після цього сідали до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об’їжджав коня, хто вправлявся у стрілянні, хто лежав на боці, попахкуючи люлькою і розповідаючи про власні подвиги.
На Запорожжі був звичай не називати нову людину на прізвище, щоб зовсім забулося походження і становище нового січовика, а давали прозвисько, яке змальовувало б його особу або передавало звичку [слово на фото нерозбірливе]. Від того виникали такі прізвища, як-от Перебійніс, Рябошапка, Палий, Нечоса та інші.
Коли ж кошовий давав наказ зібратися до походу, кожна хвилина у запорожців була призначена військовим вправам. Саме у походах козаки не раз доказували своє вміння воювати, мужність, відвагу, безстрашність.
